Міністерство освіти і науки України Національний університет «Львівська політехніка» кафедра ЗВДВ Звіт з лабораторних робіт з дисципліни: « Метали та зварювання в будівництві »  Львів 2014 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1 Тема: Ручне електродугове зварювання покритими електродами Мета роботи: Вивчити основні теоретичні положення ручного електродугового зварювання покритими електродами. Ознайомитись з обладнанням для зварювання та правилами його експлуатації . Ознайомитись з технологією зварювання будівельних сталей та оволодіти елементами технік ручного дугового зварювання покритими електродами. Теоретичні відомості Зварюванням називається процес утворення нероз’ємних монолітних з’єднань шляхом встановлення міжатомних зв’язків між зварюваними частинами при ії місцевому нагріві або пластичному деформуванні або сумісній дії того та іншого. В даний час основним видом зварювання плавленням є електричне дугове зварювання, при якому нагрів та плавлення металу здійснюється дуговим розрядом, що виникає між електродами. Під режимом зварювання розуміється сукупність ряду факторів (параметрів) зварювального процесу, що забезпечують стійке горіння дуги й одержання зварених швів заданих розмірів, форми і якості. При ручному дуговому зварюванні покритими електродами до таких факторів (параметрів) відносять: діаметр електрода; силу зварювального струму; тип і марку електрода; напругу дуги; рід і полярність зварювального струму; швидкість зварювання; положення шва в просторі; попередній підігрів і наступну термічну обробку. Діаметр електрода при зварюванні в нижньому положенні шва встановлюється в залежності від товщини металу, що зварюється. Рід струму і полярність встановлюється в залежності від виду металу, що зварюється і його товщини. При зварюванні постійним струмом зворотної полярності на електроді виділяється більше теплоти. Виходячи з цього зворотна полярність застосовується при зварюванні тонкого металу, щоб не пропалити його і при зварюванні високолегованих сталей щоб уникнути їхнього перегріву. При зварюванні звичайних вуглецевих сталей застосовують змінний струм, що є більш дешевим у порівнянні з постійним. Ручне зварювання можна робити у всіх просторових положеннях шва, однак варто прагнути до нижнього положення, як найбільш зручного й забезпечуючого кращу якість зварного шва. Обладнання та матеріали: Випрямляч зварювальний ВДГМ-1001. Реостат баластний РБ-300. Стіл зварювальний з вбудованою припливно-витяжною вентиляцією. Електродотримач важільний пружинного типу. Електроди певної марки та діаметру – 3 штуки. Механічний інструмент: молоток. Пластини з низьковуглецевої сталі завтовшки 4-10 мм. Амперметр і вольтметр. Захисні засоби. Рис.1. Схема поста ручного дугового зварювання 1-робочий стіл;2-зварювальний виріб;3-електрод;4-електродотримач; 5,7-ізольований провід;6-джерело живлення дуги; 8-струбцина; Послідовність виконання роботи: Підібрати діаметр електроду. Зварюємо метал товщиною 4 мм, для якого підбираємо електрод марки Э42 діаметром 3, 4 мм. Визначити величину сили струму зварювання. Сила струму становить в межах 90-200 А, напруга при дуговому зварюванні змінюється у вузьких межах 20-36 В. Струм зварювання: I4=(20+6de)·de=(20+6·4)·4=176 A I3=30de=90 A Встановити за допомогою баластного реостата необхідний струм. Затиснути електрод в електродотримачі. Наплавити декілька швів на пластину. Занотувати зміну електричних параметрів процесу при запалюванні дуги, зміні довжини дуги від 0 до її обриву. Висновок: Максимальна сила струму зварювання обмежується силою струму короткого замикання, яка не повинна перевищувати робочий струм більше ніж в 1,5 рази. Отже, величина струму впливає на довжину та ширину зварювальної ванни, глибину проплавлення металу, а також на формування зварювальної дуги (мала сила струму призводить до «залипання», а завелика до проплавлення металу). Швидкість зварювання визначає якість шва. ЛАБОРАТ...